Підвищення температури в Північній Атлантиці сповільнює життєво важливі океанічні течії, що загрожує глобальній кліматичній рівновазі. Проте нове дослідження дає несподівану надію: вчені виявили невідомий раніше природний механізм, який може підтримати Атлантичну меридіональну циркуляцію (AMOC) — систему течій, від якої залежить клімат у Північній півкулі.
Атлантична меридіональна циркуляція — це гігантський океанічний «конвеєр», який транспортує тепло з тропіків до півночі. Він підтримує відносно м’який клімат у Європі, впливає на рівень моря та зволоження територій, включно з тропічною Африкою і Південною Америкою.
Зазвичай холодна, солона вода в Північній Атлантиці опускається на дно океану, а потім повертається на південь уздовж дна до Антарктики, після чого знову піднімається і повторює цикл. Але через глобальне потепління та танення льодовиків у Гренландії і Антарктиді, поверхнева вода стає менш солоною та теплою — вона втрачає здатність занурюватися, що ставить AMOC під загрозу колапсу. Спостереження показують, що формування щільних вод у Північних морях (Гренландському, Норвезькому, Ісландському) поступово зменшується. Це може призвести до різкого ослаблення течій, а згодом — до їх повної зупинки. Такий сценарій призведе до падіння температур у Північній Європі, підвищення рівня моря вздовж східного узбережжя США, розширення пустель і серйозних змін у глобальних погодних шаблонах. Нові дані, опубліковані командою на чолі з фізиком-океанографом Маріусом Ортуном з Бергенського університету, свідчать: у Північному Льодовитому океані формується альтернативне джерело щільної води — зокрема, у Баренцевому морі.
Дослідники з’ясували, що внаслідок танення арктичного морського льоду розширюється зона, де вода може активно охолоджуватись, ставати щільною і опускатися на дно океану. Такий процес може частково компенсувати ослаблення циркуляції в Північних морях. Вчені порівняли дані комп’ютерного моделювання з реальними спостереженнями і виявили, що саме Баренцеве море стає новим осередком формування щільної води — це відкриття може стати ключем до стабілізації AMOC у XXI столітті. Хоча знахідка обнадіює, дослідники застерігають: це лише тимчасова підтримка, а не довгострокове рішення. «Резервний генератор» теж залежить від глобального потепління. Якщо танення льоду і надходження прісної води посиляться, навіть Баренцеве море може втратити здатність утворювати щільну воду. «Наше відкриття не означає, що ми в безпеці. Але це дає змогу виграти трохи часу», — наголошує Маріус Ортун. Вчені планують продовжити спостереження за процесами в Арктиці, а також дослідити, чи зможе Північний Льодовитий океан надалі замінювати Північні моря у ролі «двигуна» глобальної циркуляції. Результати цих досліджень критично важливі для розуміння майбутнього клімату Землі — і для своєчасного реагування на потенційні ризики.
Незважаючи на серйозну загрозу для глобального клімату, природа має власні механізми стабілізації. Арктичний «резервний генератор» може стати тимчасовою опорою для кліматичної системи, але людство має використати цей час, щоб зменшити шкідливий вплив на планету.
