Люди з низьким доходом, проживаючи у країнах, що розвиваються та менш розвинених, виявилися щасливішими, ніж ті, хто мешкає в економічно процвітаючих державах, встановили вчені з Іспанії та Канади. Дослідження показало, що найбідніші спільноти на планеті переживають більше повноти життя порівняно з населенням найбагатших країн.
Зазвичай вважається, що рівень задоволення життям пов’язаний з рівнем доходу, і попередні дослідження підтверджували це, проте вони обмежувалися країнами з розвиненою економікою, не враховуючи спільноти з низьким рівнем добробуту, де фінансові обміни не такі важливі в повсякденному житті.
Вчені з університетів Макгілла (Канада) та Барселони (Іспанія) проаналізували дані 2966 осіб із корінних громад у 19 різних регіонах світу. У більшості випадків учасниками були члени домогосподарств з доходами лише 64%. Вони виявили вищий середній рівень задоволення життям у спільнотах з дуже низьким рівнем добробуту, при цьому цей показник був подібним до того, що характерний для багатих країн.
Учасники дослідження, включаючи найбідніші племена планети, оцінювали свій рівень щастя за допомогою шкали від 1 до 10 після обговорення демографічних та економічних аспектів їхнього життя. Середня оцінка задоволеності життям у вивчених спільнотах становила 6,8 бала, що схоже на рівень щастя в багатих скандинавських країнах.
Дослідники намагаються з’ясувати, що саме допомагає представникам найбідніших спільнот відчувати себе щасливими, з метою забезпечення задоволення життям у всіх групах, незалежно від кризи сталого розвитку. Однак це підтверджує тезу, що для щастя людям у досліджених країнах не обов’язково потрібні блага, що створюють розвинені економіки.
