Шанси на виявлення саме такого космічного явища, як зигзагоподібна подвійна гравітаційна лінза, оцінюються як один на 100 мільйонів, але астрономи, використовуючи космічний телескоп Вебба, все ж таки зуміли зафіксувати цей рідкісний об’єкт. Це відкриття стало значним проривом у дослідженні Всесвіту, що підтверджує коректність теорії Ейнштейна і відкриває нові можливості для вивчення космологічних процесів.
Гравітаційні лінзи — це феномен, при якому гравітація масивних об’єктів, таких як галактики або скупчення галактик, викривлює і підсилює світло від більш віддалених об’єктів. Це явище, яке вперше передбачив Альберт Ейнштейн у 1912 році, дає можливість астрономам спостерігати за тими космічними об’єктами, які не були б видимі через їхню віддаленість або слабкість випромінювання. У випадку з галактикою J1721+8842 вчені вперше зафіксували особливу, зигзагоподібну подвійно гравітаційну лінзу, яка дозволила їм побачити одразу шість зображень дуже далекого квазара, розташованого на відстані 10,5 мільярдів світлових років від Землі.
Спочатку астрономи думали, що галактика J1721+8842 є звичайною гравітаційною лінзою, яка лише підсилює і спотворює світло від квазара. Однак, після детальніших спостережень, виявилося, що світло проходить через два масивні об’єкти. Перша гравітаційна лінза розташована на відстані 300 мільйонів світлових років від квазара, і вона спотворює світло, утворюючи два зображення. Друга лінза, розташована на відстані 2,3 мільярда світлових років, підсилює це спотворення, що призводить до утворення шести зображень того ж самого квазара. Це відкриття є важливим не тільки для астрономії, а й для розв’язання однієї з головних загадок сучасної космології — визначення точного значення постійної Габбла, яка характеризує швидкість розширення Всесвіту. Виявлення таких унікальних лінз дає астрономам новий інструмент для точного вимірювання відстаней і швидкостей у космосі.
Подібні відкриття допомагають не тільки поглибити наше розуміння основних законів Всесвіту, а й дозволяють вивчати процеси, що відбуваються на величезних відстанях, значно перевищуючи можливості сучасних телескопів. Існування таких подвійних лінз може допомогти астрономам вивчати об’єкти, які, без цього феномену, було б неможливо побачити. Водночас, як показує цей випадок, спостереження за такими унікальними явищами може допомогти в майбутньому точніше вимірювати параметри Всесвіту, зокрема, значення постійної Габбла, що до цього часу є суперечливим і має різні значення в залежності від використовуваних методів вимірювання.
Таким чином, подвійна гравітаційна лінза, яку вдалося виявити астрономам, стає не лише захоплюючим науковим феноменом, а й важливим інструментом для розгадування однієї з головних космологічних таємниць.
