Під час археологічних розкопок у замку Міланд, що в Кастельно ла Шапель, Франція, вчені зробили унікальне відкриття. У сім’ї місцевих аристократів Комонів існувала традиція бальзамування померлих. Це дослідження стало першим біоархеологічним підтвердженням цієї практики в Західній Європі, яке проливає світло на ритуали XVI-XVII століть.
Дослідники з Австрійської академії наук (ÖAW) вивчили останки семи дорослих, п’яти дітей та муміфікованої жінки, знайдених у замку. Усього було виявлено майже 2000 фрагментів кісток. Ретельний аналіз показав, що техніка бальзамування в сім’ї Комонів мала стандартизований підхід і застосовувалася до людей різного віку. Кароліна Партіот, провідна дослідниця проєкту, зазначила, що процедура включала складні операції зі зняття шкіри, які навіть охоплювали кінчики пальців. Ці методи корелюють з описами французького хірурга XVIII століття П’єра Діоніса, який документував подібні практики в Марселі.
На відміну від давньоєгипетських чи південноамериканських практик, бальзамування в Європі мало інше призначення. У випадку з родиною Комонів метою було не збереження тіла на тривалий час, а підготовка до похоронних церемоній. Така традиція символізувала високий соціальний статус і була подібною до ритуалів знаменитої італійської родини Медічі XV століття. Дослідження також свідчить, що практика зберігалася протягом двох століть, передаючись як родинна спадщина. Це відкриття допомагає краще зрозуміти культурні цінності аристократії ранньомодерної Європи.
Відкриття в замку Міланд не тільки підтверджує існування бальзамування в Європі, але й підкреслює його значення як символу престижу. Ця практика була невід’ємною частиною ідентичності аристократичних сімей, і знахідка дає новий погляд на похоронні ритуали того часу.
