17 листопада російські війська здійснили найбільшу з кінця серпня атаку на Україну, застосувавши 120 ракет і 90 безпілотників. Ця масована атака стала першою після виборів президента США, обраний Дональд Трамп, якому приписували обіцянку завершити війну за 24 години. В реальності ж, російський агресор продовжує демонструвати свою рішучість щодо досягнення максимальних цілей: залякати та підкорити Україну, що й підтверджує нова хвиля обстрілів. Важливим моментом цієї атаки є застосування аеробалістичних ракет “Кинджал”, які здатні нести ядерні боєголовки та можуть розвивати швидкість до десяти разів вищу за швидкість звуку.
Аналізуючи причини та наслідки цієї масованої атаки, журналісти зазначають, що її основною метою є не тільки фізичне руйнування інфраструктури, а й моральний тиск на населення. Зокрема, під час атаки 17 листопада постраждали Суми, де було зафіксовано 10 жертв і понад 60 поранених. Крім того, попри високий рівень перехоплення ракет (85% від 120), саме психологічна атака — численні сигнали повітряної тривоги та постійні вибухи — виснажують українців, що неминуче позначається на моральному стані населення. Ракети “Кинджал”, як і інші боєприпаси, використані під час нападу, мають потенціал для нанесення не лише звичайних, але й ядерних ударів. Їхня висока швидкість і маневреність роблять їх надзвичайно складними для перехоплення, що ставить під загрозу не тільки військову, але й цивільну інфраструктуру.
Окремо варто відзначити цинічну позицію Кремля, яка стає очевидною і на дипломатичному рівні. Після нещодавніх переговорів канцлера Німеччини Олафа Шольца з Володимиром Путіним, Росія оголосила, що її позиція не змінилася. Кремль не лише заявив, що напад на Україну є прямим результатом політики НАТО, а й вимагав визнання “нових територіальних реалій”. Це відкрите посилання на анексію окупованих територій, що на думку Кремля, повинно стати частиною мирної угоди. Ця позиція виглядає все більш непримиренною, і навіть серед частини західних дипломатів з’являються ознаки того, що Україна, можливо, змириться з частковою втратою територій заради миру. Проте Росія продовжує висувати умови, які не залишають Україні жодних варіантів, окрім продовження боротьби, незалежно від того, чи отримає вона підтримку від Заходу.
Те, що сталося в неділю, 17 листопада, лише підкреслює масштаб російської агресії і той факт, що кінець війни ще не на горизонті. Можливо, що навіть зміна політичного курсу США або інші глобальні зміни не зможуть суттєво вплинути на рішучість Кремля, що вже неодноразово доводив свою здатність до стратегічного маневру. У той час як Росія продовжує наступ, Україна, незважаючи на всі труднощі, продовжує чинити спротив, і її сила та витривалість на полі бою не викликають сумнівів.
